Судовий спір про картини Львівського музею в Польщі: що відбувається

Суть конфлікту: які картини в центрі суперечки

У липні 2026 року польські видання повідомили про нову судову битву за володіння творами мистецтва, які евакуювали з Львівського історичного музею на початку воєнних дій. Предмет розмови — два визначні полотна, які нині демонструють на виставці у польському Слупську.

Йдеться про олійний портрет Роксолани XVI століття невідомого автора та «Портрет юнака» з 1850 року, написаний Алоїзом Рейханом. Вартість цих творів, за оцінками, становить близько 150 тисяч злотих. Полотна походять з так званої Пшеворської ординації князя Анджея Любомирського — історичної збірки, яка раніше зберігалась у приватній власності.

Хто вимагає повернення картин

Претендентів на твори мистецтва очолює адвокат Мацей Обрембський, який представляє інтереси спадкоємців останнього ордината Пшеворської ординації. За його словами, родина намагається повернути мистецьку спадщину впродовж близько десяти років.

Спадкоємці Любомирських переконані, що картини мають належати їхній сім'ї й запропонували один із варіантів розв'язання: передати твори на зберігання до майбутнього Музею князів Любомирських при Національному закладі імені Оссолінських у польському Вроцлаві.

Чому справа опинилась у суді

Судовий позов був поданий у липні 2026 року. Музей Центрального Поморського регіону у Слупську, де нині експонують картини на виставці «Пограниччя Європи – зі скарбниці Львівського історичного музею» (проходить з червня до жовтня 2026), офіційно повідомив про отримання судових документів.

Питання права власності на культурні цінності вирішуються виключно у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Позиція українських музейних установ

Львівський історичний музей рішуче заперечує претензії спадкоємців. У офіційному зверненні установа наголосила, що зазначені твори належать до державної частини музейного фонду України.

Музей відокремив історичні процеси переміщення мистецьких цінностей у XX столітті від сучасних відносин. Установа підкреслила, що:

• Радянська влада в повоєнний період самостійно приймала рішення щодо культурних цінностей
• Незалежна Україна й сучасні музейні інституції не несуть відповідальність за ті історичні процеси
• Львівський історичний музей є офіційним державним зберігачем Музейного фонду України

Про судову суперечку були повідомлені компетентні органи влади, зокрема Міністерство культури України.

Попередні випадки борні за мистецтво

Це не перший конфлікт такого ґатунку. Музей згадав про подібну ситуацію, яка сталась під час великої виставки «Геній Львова. Львів як осередок мистецтва та його художні колекції» у Королівському замку у Варшаві (2023–2024).

Тоді спадкоємець однієї з аристократичних родин звернувся до польського суду з вимогою забезпечити арешт дванадцяти картин загальною вартістю близько 1,2 млн злотих. Суд видав наказ, і виставку довелось закрити. Однак результат був на користь України:

1. Судові процедури протікали відповідно до польського законодавства
2. Більшість творів було повернено до Львова
3. Прецедент показав, що навіть у разі судових спорів українські музеї можуть відстояти право власності

Значення справи для культурної спадщини

Нинішня суперечка символізує більш широку проблему повернення й охорони українських культурних цінностей в умовах воєнного часу та евакуації творів за кордон. Експорт мистецтва необхідний для його безпеки, однак часто стає приводом для майнових претензій.

Міністерство культури Польщі визнає, що подібні питання мають вирішуватись виключно судовим шляхом. Однак український музей й держава мають сильну правову позицію, оскільки твори належать державному музейному фонду, а не приватним особам.

Очікування на розвиток ситуації

Виставка у Слупську триватиме до 18 жовтня 2026 року. За цей час судові процедури матимуть час розгортатись. Історія подібних конфліктів у попередніх роках свідчить, що найімовірніше картини будуть повернені в Україну, однак судовий процес може затягнутись на місяці.

Для Львівського історичного музею й українського державного апарату цей спір — чергова можливість продемонструвати рішучість у захисті національної культурної спадщини. Кожна потрапляння твору мистецтва назад в Україну — це перемога в більш широній грі збереження героїчної історії й творчої спадщини українського народу.

Висновок: Судова суперечка в Польщі — це не перший, і, імовірно, не останній конфлікт щодо евакуйованих творів мистецтва. Проте практика показує: українські музеї мають силу закону на своєму боці й можуть відстояти права власності. Якщо ви цікавитесь долею українських культурних цінностей, стежте за розвитком справи через офіційні повідомлення Львівського історичного музею та Мінкультури.